Як економити пальне: поради автомобілістам

• Гальма — це погано
• Різні методи прискорення автомобіля
• Перемикайтесь вчасно та розумно (для автомобілів з МКПП)
• Увага на техніку: прогрівання двигуна, економайзер автомобіля
• І декілька слів про трасу…

Ми вже розповідали про чинники, що впливають на паливну економічність автомобіля: відсутність зайвого вантажу, вчасне проведення ТО, вибір маршруту та часу поїздки без заторів, прибирання багажного боксу з даху, коли в ньому немає потреби. Проте чи не найбільший вплив на споживання пального має стиль керування автомобілем. Тож варто окремо зосередитись на тих навичках, що дозволять вам суттєво зменшити споживання пального. І, відповідно, збільшити дистанцію пробігу на певному запасі пального (10 л, 20 л, пів бака).

Гальма — це погано

З точки зору паливної економічності та руху, гальмування для звичайного автомобіля (не електромобіля) — поганий процес. Це втрата енергії, яка перетворюється на тепло й розсіюється без можливості повернення. Проблема навіть не в самому гальмуванні, а в тому, що після нього зазвичай потрібно прискорюватись: старт з місця, прискорення після повороту тощо. Отже, потрібно натискати педаль акселератора, і двигун буде споживати більше пального. Тобто загальна порада полягає в тому, що потрібно намагатись рухатись так, аби мінімізувати застосування гальм, використовуючи їх лише за необхідності повної зупинки автомобіля — плавної або екстреної.

Що необхідно для того, аби зменшити гальмування? 

По-перше, прораховувати маршрут так, щоб потрапляти в «зелену хвилю» світлофорів, що проводять автомобіль вздовж довгої вулиці чи проспекту. Так можна рухатись майже без гальмувань — і, відповідно, без необхідності наступного прискорення або стартів зі світлофора. Звісно, можливий і зворотний процес: потрапляння до «червоної хвилі». У цьому випадку доведеться помітно змінити темп руху (зазвичай, суттєво сповільнитись), аби перелаштуватись на «зелену хвилю».

По-друге, потрібно навчитись проходити повороти на максимально можливій швидкості. Зовсім не для того, аби встановити рекорд швидкості. А для того, аби на виході з повороту не знадобилося сильно натискати педаль акселератора для прискорення. 

Цікаво, що зрештою використання гальм є чи не найпомітнішим показником економічного стилю керування автомобілем. Так дуже просто себе перевіряти, дуже проста психологія для розуміння: чим менше гальмування — тим краще.

Різні методи прискорення автомобіля

Зазвичай рекомендації щодо прискорення звучать як «плавно натискати педаль акселератора, плавно прискорюватись, раніше перемикатись на наступну передачу». Все це і справді діє у більшості випадків. Особливо коли ви стоїте на перехресті за іншим автомобілем — та, зрештою, при ввімкненні «зеленого сигналу» світлофора вимушені рухатись за ним і в його стилі руху. Зазвичай це буде як раз такий стиль плавного прискорення.

Проте є й другий варіант: динамічне прискорення на перших передачах (1-2-3) і швидкий перехід на максимально високу передачу (5-6). Попри абсурдність поради, насправді тут є багато переваг:

• Можливість від’їхати подалі від потоку та отримати так званий «оперативний простір» перед собою;
• Робота двигуна на різних обертах з інтенсивним продуванням камери згоряння;
• Просто задоволення від прискорення;
• Та, як це не дивно, проте також і економія пального. 

Адже при динамічному прискоренні, автомобіль миттєво досягає дозволеної міської швидкості, а далі — на високій передачі — двигун лише підтримує цю швидкість, маючі невисокі оберти та потребуючи мінімум пального. Тобто, спочатку буде невеликий період високого рівня споживання пального, проте далі настає період невеликого рівня споживання пального — й загалом споживання пального за певний відрізок шляху може виявитись нижчим, ніж коли їхати плавно. Однак варто зазначити, що такий варіант спрацює лише у тому випадку, якщо ви стартуєте з першої лінії перед світлофором, вам ніхто не заважає, вже є певні навички та готовність до динамічного прискорення автомобіля. В усіх інших випадках краще обирайте стиль прискорення «плавно та обережно».

Перемикайтесь вчасно та розумно (для автомобілів з МКПП)

Зазвичай, автомобілі з автоматичною коробкою перемикання передач (АКПП) мають декілька програм керування «автоматом» та/або можуть налаштовуватись під стиль керування конкретного водія. Тож за певний час, трансмісія АКПП сама пристосується й підбере найбільш ощадливий режим руху. Крім того, багато залежить від конструкції «автомату»: наприклад, CVT-варіатори в принципі спроєктовані та працюють таким чином, аби тримати двигун у найоптимальнішому робочому діапазоні — і, відповідно, досягати найкращої паливної економічності.

Однак автомобіль з механічною коробкою перемикання передач (МКПП) потребує уваги водія до вибору передачі. Загальна рекомендація: для усталеної швидкості руху — вибирати найвищу можливу передачу. Тоді оберти колінчастого валу двигуна будуть мінімально можливими, і він буде споживати мінімум пального. Зазвичай, для дизельного двигуна й ненавантаженого автомобіля — це 1,3–1,5 тис. обертів на хвилину або трошки більше. Для бензинового двигуна й ненавантаженого автомобіля — це 1,5–1,8 тис. обертів або трошки більше.

Варто зауважити, що не потрібно опускати стрілку тахометра нижче цих обертів, оскільки двигун тоді працює не стабільно, електроніці доводиться коригувати роботи двигуна періодично відкриваючи дросель та додаючи більше пального — так рухатись неприємно, зростає навантаження на двигун, більше споживання пального.

Підібрати автоцивілку на hotline.finance

Оформлення онлайн, страховка прийде на імейл

• 
• 
• 
• 

Розрахувати вартість

Знижка -5% по промокоду

OSG5

Під час прискорення (початок руху, випередження чи обгін) зазвичай потрібно використовувати середню зону тахометра. Тобто, бензиновий двигун повинен працювати у діапазоні мінімум 2,5–4 тис. обертів, а дизельний — в діапазоні 1,5–2,5 тис. обертів на хвилину. Адже саме в цьому діапазоні двигуни зазвичай розвивають максимальний крутний момент, а отже автомобіль демонструє максимальну здатність до прискорення. Досягнувши максимальної відмітки — одразу перемикайтесь на наступну передачу. І так робіть до тієї пори, доки не досягнете потрібно швидкості, після чого вибирайте максимально можливу високу передачу.

Зауважте, що не потрібно вимагати від двигуна прискорення з низьких обертів. Адже з одного боку — зростає навантаження на деталі двигуна. А з іншого боку — масляний насос працює з мінімальною продуктивністю, тиск та подача мастила мінімальні. Зрештою: є навантаження, проте немає захисту від тертя. І це може призвести до пошкодження деталей двигуна та вартісного ремонту: не допоможе ніяка економія від збереженого пального. То ж коли ви розумієте, що потрібно прискоритись, — обов’язково перемикайтеся на передачу нижче, аби підвищити робочі оберти. Виконайте прискорення і далі знову переходьте на максимально можливу високу передачу.

Цікаві зауваження. По-перше, сучасні автомобілі з «механікою» часто мають підкажчик необхідності перемикання на передачу нижче або вище. І він з заводу налаштований так, аби водій перемикався якомога раніше. То ж якщо ви вибираєте стиль прискорення «м’яко-плавно» (див. п. 2), то цей підкажчик вам знадобиться і справді допоможе. Проте якщо ви бажаєте стартувати й прискорюватись максимально динамічно (знову див. п. 2, другу частину), то можете ігнорувати підкажчик перемикання і додавати 0,5-1-1,5 тис. обертів зверху.

Увага на техніку: прогрівання двигуна, економайзер автомобіля

Є багато суперечок про прогрівання двигуна — тут і питання екології, і питання паливної ощадливості. Наша рекомендація: мінімальне прогрівання двигуна в теплу пору року і триваліше прогрівання двигуна взимку — проте лише за умови плавного початку руху. Чому так?

По-перше, мастилу потрібно розійтись по системі змащення двигуна, а це вже декілька секунд. Крім того, стоячи на місці, ви можете оглянути автомобіль, пристебнути пасок безпеки, перевірити речі в салоні. Ще одним показником може бути зниження обертів прогріву (1–1,3 тисячі) до рівня обертів холостого ходу (700–900) — це помітно і на тахометрі, й просто «на вухо». Умовно, хвилини-дві цілком достатньо для прогрівання двигуна влітку.

По-друге: після такого прогріву вже можна рушати — але (ще раз нагадаємо!) без різких прискорення та високих обертів. Адже деталі двигуна ще не прогрілись повністю, ще не вибрані теплові зазори — і все ще може призвести до пошкоджень. Двигун буде повністю прогрітий, коли вказівник температури охолоджуючої рідини стане у середнє положення, або згасне відповідна синя лампа «холодного двигуна».

Водночас прогрівати двигун до такого стану, стоячи на місця, теж не потрібно — це займає 10-15 хвилин, забруднюється навколишнє середовище (привіт від сусідів у дворі), а пальне «вилітає в трубу» в прямому сенсі цих слів. Що стосується прогрівання двигуна взимку, то варто додати час на очищення скла автомобілю від снігу та льоду — зазвичай, процес займає декілька хвилин. Це буде оптимальний час між прогрівом двигуна, підготовкою автомобіля до руху, та споживанням пального «в холосту».

Врешті-решт, зважайте на економайзер автомобіля. Аналогічно підкажчику перемикання передач (див. п. 3), ця система може допомогти покращити економічність руху. Найпростіший економайзер — шкала миттєвого споживання пального та зелені позначки на ній або на тахометрі: якщо стрілка в зеленій зоні — то автомобіль споживає пальне досить ощадливо. Складніші електронні економайзери використовуються у сучасних автомобілях з бортовими комп’ютерами: вони здатні незалежно оцінювати прискорення, гальмування, сталу швидкість руху — та, зрештою, надавати поради для покращення стилю водіння для економії пального. Ці поради реально допоможуть знизити споживання пального: дослухайтесь їх!

І декілька слів про трасу…

Усі вищезгадані поради найбільш важливі у місті — адже саме там найбільше споживання пального, постійні зупинки та початок руху від світлофора, важливість полегшення автомобіля від речей, в яких немає потреби.

Однак на трасі працюють дещо інші правила. Тут можна поступитись пунктом про завантаження автомобіля: адже у довгу подорож все ж доведеться брати багато необхідних речей, але при цьому не доведеться часто стартувати зі світлофорів та прискорюватись. Крім того, зважайте на завантаження автомобіля та правильно вибирайте тиск в шинах — зазвичай при повному навантаженні потрібно суттєво підвищувати тиск в задніх шинах. Те, що для міста і напівпустого автомобіля було нормально, — для швидкісної траси та повністю завантаженого автомобіля вже буде замало. Шина буде наче дещо спущена: котиться на бокових частинах протектора, підвищується зношування гуми, зростає споживання пального.

Водночас на трасі конче важлива аеродинаміка автомобіля: використовуйте багажник на даху або багажний бокс лише у випадку крайньої потреби — він впливає і на споживання пального, і на рівень шуму під час швидкого руху автомобіля. А ось рекомендація про те, щоб рухатись в «повітряному мішку» за вантажівкою досить сумнівна. Так, споживання пального значно зменшується. Але можна «наловити» стільки сколів на капоті та лобовому склі, що ви будете тому не раді. 

Одним з найбільш критичних питань для трасових подорожей є питання швидкості руху. Найбільш економною вважається швидкість 90 км/год, проте можете вільно додати-відняти 10 км/год за власним бажанням — це несуттєво вплине на споживання пального. Однак швидкість значно вища за 100-110 км/год вже може призвести до зростання споживання пального на 10-20%, а швидкість у 130 км/год вже додасть третину чи навіть більше.

Сподіваємось, що наші поради дозволять вам суттєво знизити споживання пального та якомога довше насолоджуватись подорожами на своєму автомобілі!