Привод 4x4, AWD, 4WD — чи є різниця?

• Підключаємий повний привод (Part Time)
• Постійний повний привод (Full Time)

Ні, якщо говорити про традиційні легкові автомобілі, кросовери, пікапи — то різниці немає. Кожне з цих скорочень дає нам розуміння, що автомобіль має всі ведучі колеса. Номінально різниця може бути в тому, що запис AWD розшифровується як «All Wheel Drive» та однаково підходить як для позначення 4-колісного позашляховика (також можна записати 4х4), так і для позначення великої 6-колісної вантажівки або пікапа з повним приводом (а ось тут доведеться використати запис 6х6).

Таким чином, можна сказати, що запис AWD просто більш універсальний на тлі інших скорочень. Але ще раз повторимося — як правило, для 4-колісних автомобілів, всі записи означають те саме: наявність повного приводу. Ось тільки повний привод буває різним. Як мінімум, слід розділити підключаємий повний привод (позначається Part Time) і постійний повний привод (Full Time). А ще буває повний привод зі зниженим рядом, блокуваннями тощо. Але підемо за порядком.

Підключаємий повний привод (Part Time)

Підключаємий повний привод (Part Time) означає, що у звичайних умовах руху при хорошій і рівній дорозі автомобіль рухається за допомогою лише пари коліс, а друга пара підключається при необхідності (подолання бездоріжжя). Найяскравішими прикладами можуть бути деякі позашляховики та практично всі пікапи типу Toyota Hilux, де основним типом приводу був задній, а передні колеса підключалися лише за потреби.

Іноді траплялися і варіанти з точністю до навпаки: основні ведучі колеса спереду, підключаються задні. У будь-якому випадку така схема дозволяє спростити схему повного приводу, знизити витрату пального при їзді рівною дорогою при використанні лише пари ведучих коліс. При цьому жорстке підключення другої осі фактично рівносильне блокуванню центрального диференціала — тобто на бездоріжжі, при включенні повного приводу, автомобіль намагається використовувати відразу всі колеса. Водночас жорстке підключення другої осі означає неможливість використання повного приводу на рівній та сухій дорозі. Інакше при будь-якому повороті (коли колеса передньої/задньої осі проїжджають поворот по різній окружності) у трансмісії виникнуть додаткові високі навантаження, що може призвести до швидкого зношування деталей і виходу з системи повного приводу.

Постійний повний привод (Full Time)

Це питання вирішує система постійного повного приводу (Full Time). Виходячи з назви, у даному випадку всі колеса постійно мають зв'язок з двигуном — простіше кажучи «всі колеса завжди крутяться від мотора»: ось чому даний варіант називається постійним повним приводом. 

А для того, щоб забезпечити свободу обертання переднім/заднім колесам (нагадаємо, що в повороті вони їдуть різними окружностями і проходять різну відстань) використовується центральний диференціал або різні вільні муфти: віскомуфта, фрикційна муфта з електронним керуванням і т. д. Це породжує свої особливості роботи постійного повного приводу.

Якщо свобода обертання коліс хороша на дорозі, то на бездоріжжі ні: наприклад, колесо, що повисло в повітрі, може швидко крутитися, а колесо, що стоїть на землі, навіть не рушить з місця. Це все через особливості роботи диференціала, який «перекидає» крутний момент та обертання між колесами. У результаті потрібен механізм блокування центрального диференціала або самоблокуючий диференціал. Найвідоміший приклад — диференціал Torsen в автомобілях Audi з повним приводом quattro (хоча також подібний диференціал зрідка буває і на інших марках/моделях автомобілів).

У будь-якому випадку диференціал (та ще й з можливістю блокування) служить добре, але помітно ускладнює і здорожчує систему повного приводу. Тому повний привод з використанням центрального диференціала сьогодні буває лише на дорогих легкових автомобілях або на великих позашляховиках.

Варіанти з муфтами покликані розв'язати цю проблему. Спочатку серед виробників була популярна віскомуфта (в'язкісна муфта), яку встановлювали замість диференціала між передньою і задньою осями автомобіля. Якщо в автомобіля основний тип приводу передній, то така муфта в стандартному режимі віддавала назад лише 5-10% крутного моменту (просто через природну циркуляцію рідини всередині муфти). Але при пробуксовуванні коліс різних осей, рідина всередині муфти нагрівалася, в'язкість помітно підвищувалася — дві половинки муфти буквально «замикалися» між собою, попутно замикаючи і передні/задні колеса. Таким чином, поділ крутного моменту між передньою/задньою віссю майже досягав позначки 50/50 — тобто ніби блокування центрального диференціала.

Недолік віскомуфти в тому, що вона спрацьовує вже після початку пробуксовування і процесом її роботи неможливо керувати. У результаті автомобіль може встигнути «закопатися» передніми колесами ще до того моменту, поки підключаться задні. Або в різкому повороті при активному додаванні «газу» може замкнутися муфта та несподівано підключитися задній привод. Це може змінити реакції автомобіля та зіграти з водієм злий жарт.

Підібрати автоцивілку на hotline.finance

Вигода до 25%, оформлення онлайн

• 
• 
• 
• 

Розрахувати вартість

Знижка -5% по промокоду

OSG5

Як відповідь на недоліки віскомуфти з'явилася фрикційна муфта з електронним управлінням. Грубо кажучи, ця муфта нагадує кілька зчеплень, зібраних разом. За їхнє замикання відповідає електромагніт: подали струм — фрикціони стиснулися і муфта замкнулася. Плюс цього технічного рішення в тому, що муфтою та поведінкою автомобіля можна керувати. Це дозволяє замикати муфту превентивно: натисканням кнопки (коли водій бачить, що попереду ділянка бездоріжжя) або по команді електроніки в автоматичному режимі (при старті та початку руху, щоб мінімізувати можливі пробуксовування коліс). У результаті система повного приводу з фрикційною муфтою дозволяє гнучко управляти перерозподілом крутного моменту між передніми/задніми колесами.

Мало того, з часом ось така фрикційна муфта дозволила реалізувати повний привод навіть з перерозподілом крутного моменту між правим/лівим заднім колесом (тоді потрібні окремі муфти для приводу кожного заднього колеса). Така система повного приводу здатна активно впливати на керованість автомобіля. Прикладом може бути система SH-AWD в автомобілях Acura та Honda.

Хоча загалом подібний повний привод з активним заднім диференціалом, побудованим на основі фрикційної муфти, сьогодні буває на багатьох інших автомобілях спортивного спрямування. Плюси цього технічного рішення вже було описано вище. А ось мінуси — можливий перегрів муфти та поступове її зношування при активному спортивному драйві. Але все одно: переваги переважають її недоліки. Тому сьогодні все більше компактних автомобілів використовує повний привод на основі фрикційної муфти з електромагнітним управлінням.

Сподіваємось, що наш матеріал допоміг розібратися з особливостями різного типу приводу у різних автомобілях. А розібратися з особливостями страховок допоможе hotline.finance!

Раніше ми розказували, чим відрізняються різні типи приводів: RWD, FWD, AWD.